До книжки "Не можу більше мовчати" увійшли всі відомі статті, добірка листів з неволі Олекси Тихого – талановитого педагога й публіциста, філософа, мужнього патріота, правозахисника, члена-засновника Української Гельсінкської групи, написані в 70 – 80-х роках. Доповнюють образ цієї світлої особистості спогади Володимира Тихого, Василя Овсієнка та Євгена Сверстюка.
До збірки "На перехресті думок" увійшли всі, знайдені на цей час, педагогічні статті Олекси Тихого – талановитого педагога й публіциста, філософа, мужнього патріота, правозахисника, члена-засновника Української Гельсінкської групи. Жодна з цих статей не була надрукована ані за життя автора, ані по його смерті. Дана публікація рекомендована батькам, студентам педагогічних закладів та вчителям.
Початок 60 років – перiод перших паросткiв нацiонального пробудження по тяжкiм моральнiм i фiзичнiм лихолiттi, яке пережила Україна в 30-40 рр., коли з нечуваною, дикою жорстокiстю придушено будь-якi прояви нацiонального духу.Декiлька десяток дисидентiв 60 рр. були тими ясними променями серед кромiшньої темряви, котрi показали, що iдеї i почуття нацiї не знищенi, що Україна живе.
Цього «Словника невідповідних нормам української літературної мови слів (чужі слова, спотворені слова, кальки і т.п.)» Олекса Тихий укладав поміж першим і другим ув`язненням – між 1964 і 1977 роками.
by 
